Божа Матір на Скелі: церква на острові

На цей чудовий острів ми потрапили в рамках туристичного туру по Боко-Которській бухті. Зазначу відразу, якщо ви, шановні читачі, налаштовані побачити великий острів – ви будете засмучені. Але не дивлячись на свою компактність, він дуже затишний і красивий.

Як і чому побудували церкву Божа Матір на Скелі?

На острові розташована православна церква Божа Матір на Скелі (Госпа од Шкрпела, церква Діви Марії на Утьосі – все це різні варіанти перекладу назви). Названа вона так не випадково, адже ще в 1453 році, прямо на рифі, братами – моряками була знайдена чудотворна ікона Богородиці, що вилікувала одного з них від хвороби. Протягом наступних двох століть, жителі Пераста, своїми руками “побудували” цілий острів поверх невеликої кручі. Вони затоплювали свої старі і піратські кораблі, привозили камені і згідно з традицією, скидали у воду навколо рифа.

До речі, ця традиція збереглася і донині у вигляді свята Фашінада, в цей же день проходить барвиста регата на Кубок Фашінади. Щороку, 22 липня місцеві жителі та гості Пераста, сідають у свої човни і пропливаючи один за одним, кидають у воду каміння. Так острів захищають від розмивання.

На створеному острові, в 1630 році була побудована церква Божої Матері. Але вже в 1667 році під час великого землетрусу, вона теж опинилася в списку постраждалих. Її реконструювали, зробили просторіше, а в 1722 році, церкву збільшили і прикрасили куполом. Поруч з нею з’явилася невелика дзвіниця.

Церква Божа Матір на Скелі сьогодні

Церква Божа Матір на Скелі побудована в стилі бароко. Красу її зовнішнього вигляду ви можете побачити і самі:

У 1769 році у церкві був встановлений знаменитий вівтар, виконаний з каррарського мармуру в Генуї. Головною святинею церкви вважається ікона Мадонни, виконана на кедровій дошці которським художником – Ловро Добрічевіч у 1452 році, що розташована у центрі вівтаря. Якщо оминути цей вівтар по вузькому проходу за ним, то можна десь в середині вівтаря намацати заглиблення в стіні. Це і є той самий риф, де була знайдена ікона. Кажуть, необхідно просто покласти руку на камінь і загадати бажання. Воно обов’язково збудеться.

Святиня церкви – ікона Мадонни. Ловро Добрічевіч, 1452.

Іконостас виконаний з рідкісних і дорогих сортів мармуру.

Сама церква невелика, але дуже затишна. Стіни прикрашають 68 розписів відомого художника епохи бароко – Тріпо Коколя, що працював над своїми творіннями 10 років.

Туристи слухають гіда і уважно дивляться по сторонах. А подивитися є на що: тут зберігається не тільки унікальна колекція срібних пластинок, але і досить багато шанованих ікон.

Практично всі стіни прикрашені іконами, які в напівтемряві церкви виглядають особливо велично.

Склепіння всередині церкви Божа Матір на Скелі

Але найкрасивіше місце, звичайно, склепіння церкви. Майже у всіх відвіданих нами церквах Чорногорії та світу найбільше вражає саме стеля.

Давайте ще раз подивимося на дійсно красивий розпис на стелі і продовжимо нашу невелику мандрівку.

Крім розпису, в церкві знаходиться 2500 “обітних” пластинок, виконаних в основному зі срібла. Історія цих платівок дивовижна – в основному вони залишені моряками, які вдало дісталися суші. Якщо за збігом обставин, моряк втрачав ногу або руку в морській подорожі – на його платівці відображалося це.

Колекція срібних пластинок: Божа Матір на Скелі

Найбільш унікальною в цьому залі вважається саме колекція срібних пластинок. Про неї ми розповімо трохи докладніше

Як бачите, таких невеликих пластинок в церкві Діви Марії на Утьосі дуже багато. І за кожною з них стоїть своя історія.

Якщо моряк стикався в подорожі з труднощами (шторм або пірати), він молився Діві Марії з проханням врятувати його. І якщо прохання виконувалася – обов’язково приносив сюди невелику срібну пластинку зі своєю історією. Якщо ж моряк втрачав руку або ногу в плаванні, то платівка була у формі руки або ноги.

За однією з весільних традицій Чорногорії наречена залишає свій вінок поруч з вівтарем.

Ліворуч від вівтаря знаходяться різні весільні атрибути – підв’язки, весільні букети, подушки для кілець. Вважається доброю традицією залишати їх тут для міцності шлюбу.

На другому поверсі церкви знаходиться музей, присвячений життю моряків та їх сімей. Головною “родзинкою” цього музею є ікона, вишита дружиною моряка з власного волосся.

Відправивши чоловіка в чергову подорож, молода жінка з нетерпінням чекала його, а щоб скоротати самотні дні, вишивала ікону. Проходили роки, а моряка все не було. Після завершення 50 років жінка закінчила свою роботу і осліпла. Милуючись іконою, ми знову і знову дивувалися силі волі жінки, яка ціною свого здоров’я зуміла створити таке диво.

Добре простежується тривалість роботи на волоссі янголят (саме вони були волоссям жінки): спочатку волосся теплого каштанового кольору, що поступово переходить у все світліший тон, і, нарешті, зовсім біле.

Цю ікону неодноразово намагалися забрати в історичний музей Подгориці (це столиця країни), але місцеві жителі роблять все, щоб залишити її саме тут, як і хотів автор.

Це та сама ікона, про яку ми говорили.

Ікона, вишита волоссям: Діва Марія на Утьосі

Але жителі Пераста роблять все можливе, щоб святиня залишилася у них.

Ікона, вишита волоссям на острові Божої Матері

Зараз чорногорський уряд активно намагається відібрати її і передати в музей столиці Подгориці.

Також в музеї знаходяться різноманітні речі: дрібні прикраси, середньовічний фарфор, картини, робочий ручний двигун для човна, корабельні дзвони і звичайно ж зброя.

Госпа од Шкрпела: колекція старовинних рушниць

У невеликому музеї церкви Божої Матері на Скелі можна побачити багато чого: від залишків античної епохи, до середньовічної зброї.

Наскільки мені відомо, це не гарне блюдо, а справжнісіньке старовинне венеціанське дзеркало.

Венеціанські дзеркала в церкві Божої Матері

Додамо ще парочку дзеркал. Якщо чесно, дивитися в них досить проблематично.

В окремо відведеній кімнаті знаходяться “дари” музею. Нащадки знатних родин Пераста і просто гості міста приносять їх сюди. В основному це картини та ікони. Біля однієї зі стін музею знаходиться красиве вітражне вікно. Біля нього часто люблять фотографуватися туристи.

Також в музеї є невелика колекція картин. В основному всі вони на морську тематику – місцеві жителі здавна жили саме морем.

У цьому вікні чомусь просто обожнюють фотографуватися туристи. Я не став винятком:-)

Виходили ми з церкви з іншого боку. Вид просто захоплюючий.

Здається, що рукою подати до суворого острова – близнюка – острова Св. Георгія. Але його, на жаль, можна оглянути тільки зовні, пропливаючи поруч на катері. На острові Св. Георгія розташовується чоловічий монастир закритий для всіх, окрім родичів ченців. Також з ним пов’язана красива легенда про місцевих Ромео і Джульєтту.

На територію цього монастиря потрапити можуть тільки родичі ченців. Навіть місцевим жителям немає туди дороги.

Колись на місці монастиря розташовувався французький військовий табір. З цими подіями навіть пов’язана одна красива легенда.

Ще з цього боку церкви добре видно місто Пераст, що знаходиться зовсім недалеко.

Cходячи по драбинці до причалу, ми знайшли цілу “скарбницю” в чаші на постаменті. Насправді ж – це різноманітні монетки, залишені вдячними туристами в пам’ять про таку чудову подорож і невеликий казковий острів Божа Матір на Скелі.