Оренда авто в Будві та Тіваті: жіночий погляд

На сайті вже є детальна стаття про оренду авто.

Ось тільки коханий явно писав її для інших чоловіків. Там багато корисної інформації, але написано досить нудно. Щоб розібратися в такій статті, дівчині треба витратити купу часу і сил. Особливо, якщо немає водійського посвідчення.

Тому, розповім про все простими словами, з прикладами з особистого досвіду і красивими фотографіями. Так, щоб будь-якій дівчині все було цікаво та зрозуміло.

Якщо хочете дізнатися, як зробити відпустку в Чорногорії по-справжньому неймовірною, сміливо читайте далі. В мене є рецепт!

Для тих, кому читати ніколи, напишу коротко: бронювали автівку через сайт Localrent.com. Ось огляд на машину. Проїхали за цим маршрутом. Можете просто повторювати за нами.

Я просто в захваті від поїздки і всім рекомендую хоча б раз спробувати покататися так само.

Навіщо взагалі орендувати авто коли є екскурсії?

Ми в Чорногорії були 5 разів. За цей час і всі автобусні екскурсії об’їздили, і з приватними гідами подорожували, і на різних машинах встигли покататися. Найяскравіші враження у мене залишилися саме від оренди авто. І ось чому:

1 Автобусні екскурсії — це чудовий варіант, якщо не хочете ні про що думати. Заплатили грошей, вранці вийшли на зупинку і все. Вас повезуть по гарно спланованому маршруту, щось цікаве покажуть та розкажуть. Не треба напружуватися або про щось думати.

Це як пакетний тур. Начебто все добре, але трошки одноманітно і не зовсім зручно. Все вже вирішили за Вас: доведеться дотримуватися жорсткого графіку, часу ніколи і ні на що не вистачає, буде багато сторонніх людей, які заважають спокійно фотографуватися або насолодитися навколишніми краєвидами. Декілька туристів постійно і всюди спізнюються. А весь автобус просто вимушений на них чекати, що дуже дратує.

Трохи не забула: годують групи не дуже смачно. Це дуже прикро, бо в горах є місця з приголомшливою кухнею, яку Ви просто зобов’язані спробувати! Я трохи далі здам кілька «точок», які нам ну дуже сподобалися. Там годують таким смачнезним м’ясом…

Якось так зазвичай виглядає Чорне озеро на груповій екскурсії. І це в кадрі ще не дуже багато людей.

А ось що ми побачили, коли приїхали сюди ж на авто. Різниця величезна, чи не так?

За останні два роки екскурсії Чорногорією дорожчали кілька разів. Наприклад, я ще пам’ятаю часи, коли прогулянка Боко-Которською затокою коштувала 25 €. А зараз — 45 € з людини. При цьому, ціни на оренду авто залишилися приблизно на тому ж рівні.

Щороку оновлюю цю статтю. І постійно екскурсії трохи дорожчають і їх стає все менше. 2024 рік зовсім не виняток. Знову більшість екскурсій подорожчали на 5-10 €. Але головна проблема навіть не в цьому. Власник Olimpus.me українець. Але групові екскурсії все одно проводяться російською. Тобто з Вами поїдуть і росіяни. Нереально набрати автобус тільки з українців.

2 Індивідуальні поїздки з гідом виправляють основні недоліки екскурсій. Буде більше цікавих місць і гід не підганяє кожні 3-5 хвилин. Коштує така екскурсія 200-350 € за день. За ці ж гроші можна взяти машину аж на 4-5 днів.

І знову ж: з Вами буде чужа людина. А іноді так хочеться просто побути удвох. Коли стоїш в красивому місці і навколо взагалі нікого (крім чоловіка, він же за фотографа), емоції зовсім інші, ніж коли поруч ще купа народу з трьох різних автобусів.

Головний мінус групових екскурсій тут вже нівелюється. На тому ж Olimpus.me можна обрати в якості гіда нашого співвітчизника. Сайт показує якими мовами володіє гід.

Оренда авто це зовсім інша історія. Ви ні від кого не залежите і відчуваєте себе справжнім мандрівником. Дивитеся те, що хочете. Без будь-яких обмежень по часу. Можете хоч 2 години сидіти і чекати ідеального моменту для фото. Або просто зробити перерву і випити кави в ресторанчику з чудовим краєвидом, куди ніколи не привезуть групу.

І це ще не все! Тільки при оренді авто можна спланувати маршрут більше, ніж на 1 день. Я ну дуже люблю гірську частину країни. Там неймовірно красиво і не так спекотно, як на узбережжі. Немає натовпу туристів. А є приголомшливо смачні і при цьому зовсім недорогі ресторанчики.

Для себе вирішила: коли ми наступного разу прилетимо на відпочинок у Чорногорію, 3-4 дні витратимо на море, а потім орендуємо авто і на два тижні поїдемо в гори. Хочеться ще раз облазити увесь Дурмітор, подивитися хоча б половину озер, покататися на конях, човнах і квадроциклах, перепробувати всі підйомники і пожити в колоритних дерев’яних будиночках.

Де я орендувала машину і чому саме там?

Ми з чоловіком досить часто орендуємо авто. Вперше дуже хвилювалися, перечитали купу відгуків і порад. Насправді все просто: бронюєте машину, забираєте її, катаєтеся де хочете.

Ми брали машину на сайті Localrent.com. Не буду стверджувати, що це найвигідніший варіант. Але серед тих, що ми знаємо і спробували, цей і справді кращий. Давайте порівняємо разом:

1 На сайтах великих міжнародних компаній точно дорожче. Ось два посилання на метапошуковики, щоб Ви могли переконатися самі. Кажуть, що там іноді акції та знижки бувають. Але це зазвичай — тільки восени. Ми жодного разу на них не натрапляли.

До речі, чомусь саме про міжнародні компанії у Чорногорії багатенько поганих відгуків. Люди пишуть, що депозити великі, машини дають не дуже хороші і за найменшу подряпину штрафи беруть просто величезні. А ще не всі приймають карти Приватбанку чи Mono. Страшнувато.

Головний нюанс цих сайтів навіть не в тому, що у них дорожче, а в приписці “або аналогічний”. На фото завжди нове дороге авто, а в житті — невідомо що дадуть. Ми так одного разу бронювали Audi A6. Я вже налаштувалася на цю комфортну машину, а дали нам стареньку Skoda Superb. Наче, теж нормальне авто. Але зовсім не те, про що я мріяла.

2 Шукати авто на місці в сезон — не найкраща ідея. Проходячи повз черговий офіс прокатної компанії чоловік постійно порівнює їх рекламу з тим, що забронювали ми. І ще жодного разу не знайшов дешевше! Далі є приклад.

Може навесні або восени і є шанс щось по знижкам знайти. Але влітку всі нормальні машини розбирають заздалегідь. Попит просто величезний. І якщо авто ніхто не орендував в період, коли розмітають буквально все, у мене завжди виникає питання: “А чому так сталося?”.

Чому на Локалренті дешевше і зручніше?

Як вже казала, ми бронювали машинку на сайті Localrent.com. Орендували через них не раз у багатьох країнах і завжди залишалися задоволеними. Рекомендую на всі 100%!

Давайте розповім чому зупинилися саме на цьому варіанті:

1 Ціна. Локалрент пропонує автомобілі від місцевих автопрокатників. У них дешевше, ніж в міжнародних компаніях. І краще ставлення до клієнтів. Ось почитайте як легко й просто ми повертали машину в аеропорту. Класно ж!

Так як Ви відразу можете порівняти пропозиції десятків різних прокатів, вони змушені конкурувати між собою. Щоб не втратити клієнтів, деяким доводиться ставити ціни в інтернеті навіть нижчими, ніж при оренді напряму. Парадокс, так.

2 Великий вибір машин. На Локалренті багато машин. Більше тисячі. З ними працюють більшість хороших прокатчиків. Можна вибрати саме ту машину, яку Вам хочеться.

3 Депозити, застави, страховки. Я багато разів намагалася розібратися з особливостями страховок у міжнародних компаній. Там все дуже заплутано і незрозуміло. Мені здається, навіть чоловік не знає до кінця всі нюанси. Чітко зрозуміла тільки одне: в міжнародних компаній це все ДУЖЕ дорого. І в разі невеликої аварії страховка точно ніяк не допоможе, бо як франшиза на нормальну машину зазвичай більше 1000 євро.

А ось у Локалрента все просто. У кожної машини описано яка буде страховка, скільки вона коштує (може бути і безкоштовною, як у нас) і від чого саме захистить. Ось така табличка:

Аналогічно і з депозитами: відразу бачите скільки на це треба грошей.

4 Репутація. Я от не знаю практично нічого про місцевих прокатчиків. Стоїмо ми з чоловіком перед красивим офісом, дивимося і абсолютно не зрозуміло чи це буде найкраща оренда в нашому житті, чи то “обдеруть як липку”.

З Локалрентом простіше. Я довіряю сайту. А вони вже знають, які компанії хороші, а які — ні.

На жаль, україномовної версії у їх сайту поки що немає (є російська та англійська). Але в підтримці працює багато наших співвітчизників, які з легкістю можуть відповісти солов’їною.

5 Можливість планувати. Якщо плануєте шукати авто на місці, буде дуже складно щось планувати. Ось де гарантія, що в серпні, в пік сезону, ми знайдемо хорошу машину за нормальною ціною? Та ще й на конкретні дати.

При бронюванні через інтернет цієї проблеми немає. Я бачу, які машини є на потрібні мені дні і вибираю що більше подобається. У 99% випадків саме таке авто мені і дадуть. Виняток — якщо машину розіб’ють попередні орендарі. У нас так було в Грузії, тоді нам видали набагато дорожче і краще авто. Без будь-яких доплат чи проблем.

До речі, це один з моїх головних аргументів за Локалрент. Коли я бронюю Mercedes B200 2015 року з шкіряним салоном, я саме його і хочу отримати! І мені точно не сподобається якщо запропонують Chevrolet або Skoda. Навіть якщо за якимось із внутрішніх папірців компанії вони і вважаються аналогічними машинами. Нечесно так робити!

Як вибрати ідеальну машину для Чорногорії?

В інтернеті дуже багато суперечливих порад щодо вибору машини в Чорногорії. Я теж спробую відповісти на найпоширеніші питання:

Автомат чи механіка?

Без різниці. Беріть те, до чого звикли. Авто на механіці коштують трохи дешевше, але постійно перемикати передачі на серпантинах важче. Необхідності у гальмуванні двигуном у нас не було, але навіть на автоматі така функція є.

Дизель або бензин?

Теж особливої різниці немає. Дизель трохи економічніший та потужніший. Бензинові авто працюють тихіше. Різниця невелика. Дивіться в першу чергу на ціну машини.

Потрібна потужна машина?

Це залежить від маршруту, кількості осіб та ваги багажу. Чим більше людей і важче багаж, тим потужніше потрібно авто. Я б радила брати машину з об’ємом двигуна від 1,6 літрів. Його зазвичай вистачає навіть при повній посадці та з ввімкненим кондиціонером.

Їздили ми якось на Toyota Yaris двигуном 1,3. В гірку погано їде, чоловік постійно лаявся. А ми тоді тільки вдвох були і всього з однією валізою. Більше так не будемо, некомфортно. Нові Яріси, доречі, дуже жваві. От їх сміливо можна брати.

Авто з двигуном близько 2 літрів взагалі дуже круто їздять. Але прийдеться переплатити і за саму автівку, і за паливо. Якщо фінанси дозволяють — чудовий варіант.

Стара чи нова машина?

Старі і побиті життям авто до 2010 року коштують помітно дешевше. Але Ви самі розумієте, в якому вони стані. Наприклад, кондиціонер буде працювати погано і це дуже відчувається спекотним літом. Щось може глючити. Я завжди боюся, що така машина зламається в дорозі і доведеться довго чекати на заміну.

Складно від старого авто очікувати якихось особливих емоцій. Але у великому віці машини теж є плюси. Наприклад, якщо подряпаєте таку автівку або поставите маленьку вм’ятину, швидше за все, з Вас навіть грошей за це не візьмуть.

Нові машини 2023 і 2024 років класні і зручні. Але вони коштують відчутно дорожче. Будь-яка, навіть невеличка подряпина обійдеться дорого, бо як вона буде сильно кидатися в очі. Я б не стала брати зовсім нову машину для поїздки в гори. Занадто велика ймовірність, що десь щось подряпаєте і втратите частину депозиту.

Я люблю орендувати машини середнього віку. Десь з 2015 по 2022 рік. Вони ще у відмінному технічному стані, але вже трохи поїздили. Недосвідчені водії понаставляли вм’ятин, десь щось подряпали. Якщо й поставите маленьку подряпину на гірській дорозі, автопрокатник скоріш за все нічого пред’являти Вам не стане.

В ідеалі, брати такі машини в багатій комплектації. Щоб з шкіряними сидіннями, хорошим клімат-контролем, шумоізоляцією і іншими приємними дрібницями.

Яку страховку вибрати?

Чим крутіша страховка, тим спокійніше мені в подорожі. Коли точно знаєш, що ризикуєш максимум на 300 євро депозиту, стає якось психологічно легше.

З усіма машинами за замовчуванням йде ОСАГО (наше ОСЦПВ). Це означає, що якщо станеться ДТП з Вашої вини та за участю іншої машини, її ремонт оплатить страхова. За ремонт орендованої машини все одно доведеться платити зі своєї кишені.

У деяких авто (зазвичай в нових і дорогих) безкоштовно йде КАСКО або навіть СуперКАСКО. Це захищає вже Вашу машину. Навіть якщо подряпаєте її на парковці. Для багатьох авто цю страховку можна придбати за невелику доплату.

Рік чи два тому на Localrent.com з’явилася страховка Повне покриття. Вона найнадійніша: захищає «від усього» і без франшизи. Але й коштує дуже дорого.

Є ще така штука, як Виїзд за кордон. Дають зелену картку. Вона потрібна, щоб з’їздити в Албанію, Хорватію, Сербію або Боснію і Герцеговину.

Що робити якщо подряпали машину, потрапили в ДТП або ще щось сталося?

Просто пишете автопрокатнику і він пояснить, що робити далі. Взагалі, в будь-якій незрозумілій ситуації можна відразу писати прокатнику. Після бронювання дадуть його номер. Ми, наприклад, свого трохи замучили. Питали у нього навіть де хороша автомийка Тіваті, щоб нашого “Вухастика” перед здачею помити.

Тому, бажано завжди мати інтернет. У чоловіка DrimSim, а я користуюся Airalo.

Яку машину я вибрала і чому вона називається “Вухастик”?

Я вибрала Mercedes B200 2015 року випуску. Ще не стара і неймовірно класна машинка. Вона невелика, але всередині багато місця. Нам було дуже зручно. Їздить плавно, розганяється швидко. Дивіться яка вона симпатична і мімімішна.

Мені сподобався не тільки зовнішній вигляд машини, особливо колір, але і внутрішнє оздоблення: шкіра, дерево. Шкода, що взяли лише на декілька днів.

Дуже класна машина. На фото виглядає гарно та в житті на такій приємно їздити.

Давайте розповім, що мені сподобалося в цьому авто і чому я рада, зо орендували саме його:

• Компактність. Наша машинка не така велика, як, наприклад VW Passat або Audi Q5, які ми теж розглядали. Це важливо, адже ми планували їхати по дуже вузьких дорогах у високогірному Дурмиторі і поруч з монастирем Острог. А ось в салоні дуже багато місця. Чоловік у мене високий, але навіть йому було комфортно.
• Потужний дизельний двигун. Коли їздите гірськими серпантинами, зручно якщо машина потужна і легко піднімається наверх. Дизельне паливо коштує дешевше за бензин (заправлялися за 1,40 € за літр). Чоловік порахував, що витрата палива склала 4,8 літри на 100 км, а не 6-ть, як вказано на сайті. Але він водить дуже спокійно.
• Коробка автомат. Чоловік “понтується” і каже, що там насправді дводисковий робот. Я особливої різниці не бачу. Педалі дві, перемикати передачі не треба. Це зручно на серпантинах. Зверніть увагу, що в Мерседесах важіль перемикання передач знаходиться на кермі, що незвично. Але це звільняє місце між пасажиром та водієм. Там додатковий бардачок, куди зручно було складати телефони.
• Салон з хороших матеріалів. Шкіряні крісла, панель приладів з дерева, багато металевих деталей. У такій машині дуже приємно їхати і настрій зовсім інший, ніж в якомусь пошарпаному Peugeot 2008 року виробництва.

Багажник дуже великий. Туди легко помістилися дві повноцінних валізи і залишилося ще купа місця.

Усередині шкіряний салон, дерево, гарний дизайн.

Позаду теж просторо. Спинки крісел пластмасові. Якщо їдете з маленькими дітьми, можете не хвилюватися, що вони ногами зіпсують шкіру.

• Клімат-контроль. В новій машині це просто мастхев. Ми одного разу залишили її на сонці. Датчик показував +60 °C. Всередині було дуже жарко. Чоловік включив кондиціонер на всю потужність і поки я попила води та поклала сумочку на заднє сидіння всередині стало прохолодно і комфортно. У дешевих автомобілях кондиціонер зазвичай працює ледь-ледь і не сильно допомагає на спеці. Особливо, якщо машина стоїть, або їде повільно.
• Підігрів сидінь. Дуже крута штука, якщо в горах буде холодно. Нам пощастило і погода була чудовою. Але я прекрасно пам’ятаю, як два роки тому у високогір’ї було настільки холодно, що я куталась в осінню куртку.
• Парктроніки та камера заднього виду. Парктронік — це така штука, яка голосно пищить коли є ймовірність подряпати бампер. Дуже допомагає при паркуванні у вузьких місцях і зустрічному роз’їзді з іншими автомобілями.
• Безпека. В нашій машині було 8 подушок безпеки. Чоловік сказав, що у неї 5 зірок згідно тесту Euro NCAP. Це означає, що навіть якщо ми потрапимо в аварію, з нами нічого особливо страшного не повинно статися.
• Автоматичне увімкнення світла. Дуже зручна функція для тунелів. Як тільки в’їжджаєте в темряву, відразу вмикається ближнє світло фар. Водій не відволікається ще й на це.
• Безкоштовні страховки і зелена картка. У кожної машини свої умови за страховками. У нашому випадку разом з машиною безкоштовно видавали ОСАГО (як наше ОСЦПВ) + КАСКО + СуперКАСКО + зелену картку. Ще безкоштовно можна було б вписати мене в договір другим водієм. Тоді рулили б по черзі. Але у мене прав поки немає…

  ---

  В інших варіантах, які ми дивилися, за все це треба доплачувати окремо. І досить багато.
• Великий багажник, куди легко влізло 2 валізи, ще й місце залишилося.
• Електроприводи на дзеркалах. Якщо поставити авто на сигналізацію, дзеркала складаються автоматично. Здається ніби машинка засинає, складає вушка і трохи сумує. Тому, я й назвала її “Вухастиком”.
• В машині вже є музика. Менеджер залишив нам диск з непоганою сербською або чорногорською музикою. Приємні спокійні мелодії, абсолютно незрозуміла мова. Дуже допомагає проникнутися місцевим колоритом та налаштуватися на подорож.

Тепер про недоліки. Їх небагато, але було кілька труднощів з якими ми зіткнулися:

• Немає роз’єму для флешки. В описі авто вказаний USB. Я накачала музики щоб слухати в машині, але не знайшла куди встромити флешку. Може просто не там дивилася. Чоловік десь вичитав, що цей роз’єм в підлокітнику міг бути.
• Система «старт-стоп». Це така штука, на яку постійно свариться чоловік. Вона глушить двигун, як тільки машина зупиниться і в теорії на цьому економить паливо. При зустрічному роз’їзді на серпантинах це заважає. Добре хоч вимкнути її можна натисненням всього однієї кнопки. Правда, ми не відразу розібралися де вона знаходиться.
• Акуратно на бордюрах! Передній бампер у Вухастика досить низько знаходиться, а бордюри в Чорногорії високі. Наш друг, у якого була така машина, радив не заїжджати на бордюри або робити це прямо супер акуратно. Підвіска дуже м’яка (для комфорту) і при різкому з’їзді з бордюру можна якийсь там захист знизу відірвати.

Дві вихлопні і потужний двигун. З такою машиною не страшно їхати в гори. Правда, хтось до нас не розминувся з бордюром або якоюсь іншою перешкодою. Але це найбільше пошкодження, яке є на машині.

Зручна фонова музика, яку можна на свій розсуд перемикати, відображається на екрані планшета.

У мене є велике прохання. Якщо Вам сподобалася ця машинка-Вухастик і Ви хочете забронювати таку ж для своєї подорожі, ставтеся до неї дуже дбайливо. Ну і не забудьте передати привіт від нас. Жартую :-)

Як ми порівнювали Локалрент та місцевих прокатчиків

За нашу машинку ми заплатили всього 60 євро на добу. Як для середини серпня — це дуже вигідно. Наприклад, найдешевші старенькі авто, які ми бачили на рекламних щитах в Будві, починалися від 40-50 євро. І це без страховок! В 2024 буде ще дорожче.

Ми бронювали машину на другу половину відпустки. Перші 10-ть днів чоловік проходячи мимо чергового прокату дивився їх рекламу (там фото машин і ціни). Машина рідкісна, мало хто її пропонує. Один раз він знайшов схожу на нашу, але за 70 євро на добу. Це на 10 євро в день дорожче. І ще не відомо входять в ціну всі ті страховки, що були у нас. Машина навіть на фото виглядала явно старше і вже пошарпаною. Відчувається, що у неї непроста доля.

Другого разу ми побачили за 60 євро червоний Mercedes B180. Це, начебто, попередня модель. Я здогадалася сфотографувати ту рекламну вивіску. Вона стояла не в самому туристичному місці. Ціни досить середні, як для місцевих прокатчиків. На іншій рекламі ми бачили схожі. Зараз спробувала знайти такі ж авто на Localrent. Стаття пишеться в наприкінці серпня, багато машин на сайті вже розібрали, так що не завжди вийшло знайти прямо ідентичний варіант. Але зрозуміти, де дешевше все одно можна.

Випадково сфотографована рекламна вивіска місцевого прокату. Зауважте, що фото більшості машин не їх реальні, а взяті з сайтів автовиробників.

Ціни на аналогічні авто на Локалренті. Мені здається чи тут правда дешевше?

Куди поїхати на орендованому авто: здаю свій маршрут

Ми хотіли втекти від спеки і пожити бодай кілька днів у горах. Забігаючи вперед, скажу, що вийшло дуже круто і цікаво! Раджу всім. План був такий:

1. Рано вранці виїхати з Будви і доїхати до Жабляка зупиняючись в красивих місцях.
2. Потім кілька днів на огляд околиць. Погуляти хоча б навколо Чорного озера, відвідати високогірний Дурмітор, Півське озеро та інші цікаві місця.
3. По дорозі заїхати в монастир Острог. Потім пообідати в гірському ресторанчику, подивитися на Боко-Которську затоку, доїхати до Тівата і там заночувати.
4. Здати машину прямо в аеропорту, щоб не платити за трансфер і не шукати таксиста.

По результатам поїздки вирішили, що оптимальна відстань для одного дня — 200-250 км. Багато туристів майже весь наш маршрут проїжджають буквально за один день, але це вже не так цікаво. Я в такому форматі не встигаю насолодитися моментом. Виникає відчуття, що “просто картинки перед очима миготять”, а емоцій ніяких немає.

Щоб все було максимально зрозуміло, я позначила ключові точки на карті:

Оплата, отримання авто та інші нудні речі

Планували виїхати якомога раніше, щоб більше часу приділити подорожі, робити довгі зупинки і приїхати до заходу сонця. При бронюванні машини я вказала, що заберу її на парковці готелю Олександр. Це через дорогу від наших апартаментів, тому ми там були вже з валізами.

Перед цим ми брали машину в одному з міжнародних автопрокатів. І цей процес був досить тривалим: треба перечитати договір, двадцять разів відмовитися від різних нав’язаних послуг, все перевірити, щоб в рахунок не дописали чогось зайвого. Нас тоді не обдурили, але страшних історій начиталася прямо дуже багато.

Цього разу отримання авто, його огляд і підписання всіх документів у нас зайняло приблизно 15 хвилин. Та й то тому, що чоловік уважно читав контракт. Це просто супер-швидко! Побачили як під’їжджає наша машинка. Привіталися. Поки чоловік завантажував валізи, а я знімала машину на відео, прокатник вже заповнив договір. Підписалися, задали кілька питань, налаштували під себе сидіння і поїхали.

В останній раз милуюся морем. Хоча ні! Далі нас чекає купа крутих панорамних майданчиків.

Прокатник заповнює договір на оренду. Цього разу зовсім невеликий листочок з умовами.

Ось типове пошкодження машини. Велика подряпина на бампері. Напевно, хтось черкнув при парковці.

Розкажу про нюанси оплати. Готівки у нас було не дуже багато, тому після бронювання ми попросили підготувати термінал. Якщо не попередити заздалегідь, то його можуть і не взяти з собою. Повна вартість оренди нашої машинки — 300 євро. При бронюванні з нас взяли заставу 45 євро. Інші 255 євро ми оплатили карткою.

Ще є така штука, як депозит. У кожної машини він різний. Зазвичай чим дорожче авто, тим більшою буде ця застава. У нас вона була 300 євро. Депозит працює як франшиза. Якщо б раптом ми щось зробили з машиною або потрапили в аварію, то у нас могли б забрати максимум ці 300 євро (бо є СуперКАСКО).

Але це не означає, що при найменшому пошкодженні відразу заберуть весь депозит. На невеликі подряпини взагалі зазвичай не звертають уваги. За пристойну вм’ятину або дуже помітну подряпину беруть десь 50 євро.

Деякі прокатчики вміють заморожувати депозит на карті. Це коли гроші як би залишаються на ній, але витратити їх не вийде. Наш так не вмів, тому довелося віддати йому готівкою.

Як пройшла наша подорож: побільше фото і цікавих точок

Виїхали ми рано, планували проїхати не так багато, тож поспішати взагалі ніякого сенсу не було. Зупинялися скрізь, де хотілося. Фотографій ну дуже багато, я виберу тільки найцікавіші.

Перша частина нашого маршруту майже повністю повторює маршрут екскурсії Каньйони. Різниця лише в тому, що ми нікуди не поспішали, спокійно фотографувалися і могли затриматися в будь-якому вподобаному місці.

Це зручно. Погодьтеся, приємно поснідати монастирської випічкою в Морача (витратили 4 €) або перечекати великий автобус в ущелині Платіє. Група поїхала буквально через 5 хвилин і далі ми спокійно фотографувалися. Таку свободу Вам дасть тільки оренда авто. Навіть у індивідуальної екскурсії є графік, хай він і досить гнучкий.

По дорозі дуже багато місць, де можна зупинитися і помилуватися морем. У житті виглядає приголомшливо. На фото – так собі.

Запам’яталася зупинка на початку каньйону річки Морача. Симпатичне місце, де можна хоч і півгодини гуляти.

Дуже зручно, коли чоловік за кермом. Він нікуди не поспішає, а я можу активно дивитися по сторонах і попросити зупинитися в будь-якому вподобаному мені місці.

Ущелина Платіє. Тут гори ніби сходяться над головою. Але фото, звичайно ж, не може передати цей ефект. Треба їхати і в реальності дивитися.

А це монастир Морача. Тихе і красиве місце, куди ми завжди заїжджаємо. Є джерело, два храми, церковна лавка, кафешка і безкоштовний туалет.

Далі маршрут трохи відхилився від типового. Ми відвідали містечко Колашин, де якраз проходив якийсь марафон. Місце дуже гарне, колись напишу про нього окремо. До речі, у Колашині прохолодніше, ніж на узбережжі.

Потім заїхали в національний парк Біоградська гора. Вхід коштує по 3 євро з людини, можна під’їхати практично до самого озера. Парковка велика, але машин дуже багато. Народ катається на човнах. Я трохи застудилася перед цим і не захотіла брати човна. Перенесли на наступний раз. Зате встигла переодягнутися. Ще один очевидний плюс “свого” авто.

Центр містечка Колашин. Дерев’яна бруківка, симпатичний фонтанчик. А ще в Колашині є красивий 5 * готель у лісі, де я хотіла б пожити.

Біоградське озеро, по якому можна покататися на човнику. Сам парк теж цікавий, якби у нас було більше днів, обов’язково погуляли б по ньому 5-6 годин.

Коли їдете на авто, навіть дорога може бути мальовничою. Ось таких місць мільйони. Дуже красиво!

По дорозі часто зупинялися в красивих не туристичних місцях. Шкода, що фото не передають цих емоцій тиші та краси. Стаття і так велика, тому прямо всі-всі зупинки я показувати не буду.

Найпопулярніше місце на маршруті — міст Джурджевича. Так як ми їхали не поспішаючи і часто зупинялися, всі туристичні автобуси з натовпами людей давно вже були біля Чорного озера. Нам майже ніхто не заважав насолоджуватися цією красою.

Міст Джурджевича на Тарі – найзнаменитіше місце в країні.

З нього відкривається приголомшливий вид на гори та річку.

Поруч є кілька оглядових майданчиків з цікавими ракурсами

Сам міст автомобільний, тому фотографуватися доводиться на вузькій пішохідній доріжці.

Якщо відійти трохи далі, можна знайти тихе місце майже без туристів.

До речі, це один з найвищих автомобільних аркових залізобетонних мостів в Європі. У нього своя цікава історія, яку ми вже колись розповідали.

Біля мосту є кілька кафешок з гарним видом, де можна пообідати або випити чашку кави. Ми дуже добре поїли трохи раніше, тому вирішили не затримуватися. Тим більше, що чоловік обіцяв фантастичну вечерю в Жабляку. І він мене не обдурив! Не пам’ятаю, щоб на узбережжі навіть у найдорожчих ресторанах я їла так смачно.

Заселилися в апартаменти ми ближче до вечора. Жили в красивому будиночку з дерева і каменю. У нас був гарний краєвид на гори. Працювало опалення, що навіть влітку в горах просто необхідно. Як для гірської частини країни — хороше житло.

Заселилися ми в ось такий симпатичний дерев’яний будиночок.

Усередині невелика спальня. Не дивіться, що простирадла пом’яті. Фото я робила вже при виселенні.

Душова кабінка теж нічого. Напір дуже хороший, бойлер великий і його легко вистачало на двох.

У вітальні шкіряні дивани і крісла, цікавий декор.

Є невелика кухня-їдальня. Але ми не готували нічого окрім чаю.

Дуже багато різних дрібничок і прикрас. Любителі публікувати гарні фото в Інстаграм точно будуть задоволені.

Є навіть антикварна зброя. Виглядає як справжнє. З огляду на складну історію Чорногорії, напевно за все, ці пістолети колись навіть стріляли.

А ось такий вигляд був прямо з нашого балкону. Краса.

Балкончик взагалі великий. Там є столик, кілька стільців. Якщо б ми не так втомлювалися, на ньому можна було б пити вечорами каву.

Якщо Вам сподобалися ці апартаменти та хочете пожити в аналогічних, ось посилання на Booking.com. Там багато схожих будиночків. Якщо ці зайняті, можна забронювати інші.

Майже відразу пішли дивитися місто і заодно вечеряти. Про Жабляк складно сказати щось особливе. Гарне високогірне містечко, куди я з радістю приїду ще кілька разів.

Дуже рекомендую ресторанчик Durmitor Inn. Зараз вони перейменувалися на Kaćun Caffe & Restaurant. І начебто знизили ціни. Ще не встигла протестувати. Раніше там був не особливо великий вибір страв, але готують навіть краще, ніж в чотиризіркових ресторанах Будви. Порції більші, з місцевими ягодами і в два рази дешевше, ніж на узбережжі.

Молоде ягня з картопляним пюре. Просто смакота!

На фото порція гуляшу виглядає невеликою, але насправді вона величезна. Напевно, так сталося тому, що тарілка гігантська, мало не на чверть столу.

На другий день подорожі ми вирушили до Півського озера. Проїхали красивою гірською дорогою з великою кількістю тунелів, покаталися на човні (а треба було б ще й на тарзанці покататися!) і продовжили маршрут по одному з найбільш приголомшливих місць в Чорногорії. Дивіться самі як це було:

Швидкий огляд містечка Шавнік.

А це вже Півське озеро. Вода дійсно така блакитна. У нас на фото ніколи немає фотошопа чи обробки.

Каталися на човні по озеру. Коштувало 10 євро з людини, нам дуже сподобалося.

Після обіду поїхали в високогірну частину країни. Кілька крутих поворотів і тунелів і ось ми вже бачимо озеро з висоти пташиного польоту.

Ось десь у цьому місці серпантини закінчуються і починається справжнє високогір’я. Ще не так красиво, але після складного підйому хочеться відпочити.

А це трохи далі. Коли ми приїхали сюди вперше, два роки тому, трава була прямо золотистого відтінку. У минулому році літо було не таким спекотним і навколо зелено-зелено. А в 2019-му побачили щось середнє. Пейзажі мають зовсім інший вигляд. І це цікаво.

Просто коні пасуться високо в горах. У минулому році на цьому ж місці бачили вівчарську собаку і овець.

Вгадайте як називається ота гора попереду. Правильно, Сідло.

Трохи далі є рамка для фотографування, але особисто мені ракурс з лавочки подобається більше.

Взагалі, красивих гір по дорозі неймовірна кількість. Просто не бачу сенсу завантажувати сюди 500 фотографій.

Ми зупинялися майже за кожним поворотом. І всюди бачили щось приголомшливе!

Наприклад, в Дурміторі дуже багато високогірних озер.

До речі, хочу порадити смачне місце в Плужино. Ресторанчик називається Zvono. Там грає джаз і атмосфера в цілому дуже приємна. Я замовляла форель. Принесли дві рибини, фаршировані сиром. Ледве доїла. Порції величезні. Чоловік взяв м’ясо з фруктами. Ще у них непогані десерти і приголомшливий домашній компот з лохини.

Третій день вирішили приділити національному парку Дурмітор (квиток 3 євро) і Чорному озеру. Поснідали з приголомшливим видом. Прогулялися по майже первісному лісі аж до Зміїного озера, побродили по незліченних стежках і навіть прокотилися нарешті на дерев’яному човні. Ціна за човен 9 євро на годину, а за каяк — 6 євро.

Поснідали національною кухнею з видом на Чорне озеро. Зазвичай ресторанчики у туристичних визначних пам’яток не дуже хороші. Але тут було досить смачно.

Навколо парку встановлено кілька таких смішних скульптур з дерева. Їх прикольно розглядати.

Саме озеро в цей раз було зовсім не чорним. Красиво…

А це в 7-ми кілометрах. Зміїне озеро. Тихе місце майже зовсім без людей.

До озера ми йшли по ось такій стежці. Десь на половині шляху дорогу нам загородили корови і загрозливо дзвеніли в дзвіночок.

А ще по Чорному озеру можна покататися на човні. Години вистачає з головою.

В якості пасажира мені дуже сподобалося. Я, звичайно, спробувала на 2 хвилини як це гребти. Але краще коли весла у чоловіка, а у мене – фотоапарат.

По всьому парку можна побачити багато білочок. Навіть у най-най туристичних місцях.

Поїздка потихеньку підходила до кінця і ми почали збиратися в Тіват. По дорозі заїхали подивитися каньйон Невідео і монастир Острог. Пообідали в красивому гірському ресторанчику з дуже гарною кухнею. Називається Koliba Bogetici.

Потім об’їхали по колу всю Боко-Которську затоку і зупинилися на ніч в Тіваті.

По дорозі назад заїхали подивитися каньйон Невідео. Його дуже багато екскурсійних агентств обіцяють, але ще жодного разу вони нас туди не відвезли.

Трохи поснідали ось в такому національному будиночку. Дах трикутний щоб сніг взимку не розчавив будинок.

Усередині просто приголомшливо красиво. Сюди варто приїхати тільки заради інтер’єру.

Часто зупинялися біля красивих пейзажів чи озер. На фото озеро Крупачко.

В Острозі я вже була не один раз. Фотографувати зовсім не хотілося, так що кадр майже унікальний.

На обід заїхали в Koliba Bogetici. Це місце нам показав гід у минулому році. У 2019 готують все так же приголомшливо!

Як ми здавали машину в аеропорту Тівата і чи повернули нам депозит?

Як я вже говорила, здавати машину ми вирішили прямо в аеропорту Тівата. Там велика парковка, тому це зручно. Заодно і на трансфері заощадили зайві 14 євро.

Згідно з правилами ми повинні були помити машину. Насправді це працює дуже просто: “Здай таку ж чисту, як і отримала”.

Наша машинка під час поїздок по гірських дорогах сильно запилилася, а тому ми були стурбовані пошуками нормальної автомийки.

Раніше ми мили авто по дорозі з Будви, там є непогана мийка з самообслуговуванням. А ось де знайти її в Тіваті — не знали.

Проблема вирішилася просто: чоловік написав прокатнику і той порадив мийку по дорозі. Всього за 5 євро хлопці ідеально помили нам машину і витерли її насухо.

На мийках самообслуговування, звичайно ж, вийшло б дешевше. Там піна коштує 1 євро і вода ще 1 євро. Але ганчірок, щоб витерти авто, у нас не було. Та й бажання возитися, якщо чесно.

На парковці аеропорту система з талончиками. Працює просто: під’їжджаєте до будочки, натискаєте зелену кнопку і забираєте чек із зазначеним часом. Не загубіть його, штраф великий. Піднімається шлагбаум і Ви паркуетесь на будь-яке вільне місце. При виїзді просто покажете чек співробітникові парковки і він скаже скільки треба заплатити. Парковка в аеропорту Тівата коштує 80 центів на годину, перші 15 хвилин безкоштовно.

Приймали машину у нас дуже прикольно. Ми під’їхали на півгодини раніше, написали про це прокатчику. Він підійшов через 2 хвилини. Супер-швидко одним оком глянув на машину спереду і ззаду, сказав що все ОК. Ні салон не дивився, ні кількість палива в баку, нічого. Повернув весь депозит, і побажав приємного польоту.

Ось так виглядав паркувальний талон в аеропорту.

Наше листування з прокатником. Дуже доброзичлива людина.

Наше авто на стоянці біля аеропорту Тіват.

Якщо чесно, мені навіть трохи шкода було розлучатися з нашим Вухастиком. Ну дуже мені сподобалася ця машинка. Одна надія на те, що в майбутньому її будуть орендувати тільки хороші водії. Такі, як наші читачі. Я для цього багато попрацювала — он яку статтю написала. А ті, що подряпали і вм’ятин наставили нехай іншу машину беруть!

Інші цікаві статті про відпочинок в Чорногорії:

• Основна стаття з купою подробиць про оренду авто в Чорногорії
• Як самостійно організувати незабутню подорож по Чорногорії?
• Основні пам’ятки Чорногорії: куди поїхати і що подивитися
• Ціни і розклад екскурсій в Чорногорії
• Що треба знати перед першою подорожжю в Чорногорію?